***
Не забувайте свою рідну школу,
І друзів, і батьків, і вчителів.
Її не повернеш уже ніколи,
Хоча, можливо, хтось цього б хотів.
***
І як далеко доля б не носила Вас,
Старайтеся додому повертати,
Бо тут у кожну мить і кожен час
Чекає рідний дім та рідна мати.
***
Якщо ж Вам буде важко у житті,
Дістануть і проблеми, і невдачі,
Старайтеся перебороти їх,
Не дуже вже й складна така задача.
***
Отож, у добру путь, мої хороші!
Нехай на крилах доля Вас несе,
І небо буде чистим і погожим,
Й життя дарує лиш прекрасне все!

Сергій Власюк, вчитель інформатики

***
Інформатика — наука,
Про яку скажу вам так,
Що без неї не запустиш
ні ракету, ні літак.
***
Ось включаю я комп'ютер,
Загоряється екран,
Натискаю кнопку Enter
І пірнаю в океан.
***
Інтернету шир безмежна
У комп'ютері сидить.
Треба швидкість тут шалену,
щоб цей космос облетіть.
***
Поринаю з головою
Я в програми Word, Excel,
Ще й дзвіночка попрохаю
Не дзвонити цілий день.
***
Друзям всім своїм бажаю
Із комп'ютером дружить.
За плечима, я вважаю,
ці знання вже не носить.

Сергій Власюк, вчитель інформатики

***
Кожен народ має свою країну:
І турки, і болгари, і хорвати.
От тільки наша рідна Україна
Як та безпомічна та вже безсила мати.
***
Тіло її топтали з року в рік,
Хотіли й задушити, й розтоптати.
А вона вижила, немов у страшнім сні,
І встала, й скинула всі лати.
***
І стала вільна. Але вийшло так,
Що знову захворіла наша Ненька.
Хвороба не така й тяжка, ще б пак,
Просто народ її став жить бідненько.
***
Напевно в цьому винні ми самі,
Бо звикли жити в рабстві, у полоні.
Давайте дружно скажемо всі „Ні!“
Й не будемо плескать комусь в долоні.
***
І будуть дружно жити й Захід, й Схід,
Бо в нас єдина Україна-мати.
Вона ж бо як жива, і не стерпить,
Якщо її по пояс розрубати.
***
Я вірю, що прийде той час,
Усе забудеться, пройде, минеться.
І буде добре жити кожен з нас,
Тоді ж бо й Україна посміхнеться!

Сергій Власюк, вчитель інформатики

Мамо, мені так погано,
так боляче, гірко так.
Я хочу ридати, ти чуєш мамо?
Я без нього незможу ніяк.

Мамо, утіш мене, благаю.
Скажи, що буде добре все.
Я більш за життя його кохаю,
мамо, ти чуєш мене?

Я жити не хочу без нього,
навіть якби хотіла просто не змогла б.
Я його пустила до серця свого
й покохала його навіка.

Мамо, благаю, пригорни,
утри пекучі сльози болю,
що все буде добре скажи,
що він повернеться ранньою зорьою.

Мамо, благаю, обійми.
Поплач разом зі мною
і як в дитинстві пригорни,
не залишай мене самою.

Мамо, ти чуєш мене?..........
І ти не поряд, і ти не зі мною.
Не скажеш, що буде добре все,
не заслониш нещастя собою.

Я залишилась сама
в чужій країні, на чужій землі.
Залишились лиш ті самі небеса...
і ті далекі, і ті не мої.

Я тобі давно не говорила,
що без тями тебе милий люблю.
У розлуці з тобою бути - не сила
адже для тебе та нашого сина живу.

І ти мене любиш, я знаю,
хоч мало говориш про це.
У твоїх очах наче в книзі читаю,
що ти жавеш для нашого сина й мене.