У розділі матеріалів: 85 Показано матеріалів: 6-10 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 16 17 » |
Відцвіло, відбуло, відболіло...
Вже й не вірю, чи справді було,
Бо й у пам'яті все відомліло
І травою усе поросло.
Перебула весна, перебула,
Перебуде і літо колись -
Я забуду як ти не забула
На прощання хоч вибачитись.
Мало втіхи у тому,
Як мало у тому й біди -
Відцвіло, відбуло, відболіло...
Та чомусь все частіше прямую туди,
Де усе заросло й відімліло.
Олександр Міськов ("Трудівник Полісся", №28 від 9 липня 2015 р.)
Вірші |
Переглядів: 491 |
Дата: 09.07.2015
|
|
Прикличу очі твої -
Близької долі відгомін...
Не сьогодні вони зі мною були б -
Тільки ролі такі
Вже у цьому житті нам випали.
Може, й треба було б інак
На цей світ дивитися:
Що тут робиться -
Плачуть звивини...
Хочу бачити очі твої знесилені,
Непідсинені до неможливості,
Скільки ж прагнень у них потопилося!
В неможливостях вгомонитися...
Тільки б очі твої приснилися,
Доки вірю у те, що лишилося.
Олександр Міськов ("Трудівник Полісся", №28 від 9 липня 2015 р.)
Вірші |
Переглядів: 436 |
Дата: 09.07.2015
|
|
Над золотом соборних куполів
Зустрівся погляд мій із журавлями,
І тіло стрепенулося увись...
Та погляд лиш полинув небесами.
І враз все відійшло,
Що поряд, що навколо -
Весь день, не тут, не разом, не зі мною,
І впало громом -
Плачуть журавлі...
Летіти мені ввись,
Чи впасти до землі,
Чи жити,
Чи пора за вами?
Хто зна про це,
Та й той не відповість:
Навіщо плач оцей
Стоїть над куполами?
Олександр Міськов ("Трудівник Полісся", №28 від 9 липня 2015 р.)
Вірші |
Переглядів: 448 |
Дата: 09.07.2015
|
|
Ні з примусу забути,
Ні з образи
Світання мрій химерних і чудних,
Що зорями вплелися в небозвід
Над хатою батьків твоїх,
Не в змозі.
Забути?
Як відро цямрину цілувало
І реготнуло мені вслід,
Коли світало.
Забути?
Їжака що осінь визбирав на колючки
І шерхотів,
Неначе щось хотів сказати.
Забути?
Поцілунок край села,
Якого не було.
Забути!
Химерна осінь вміє нагадати
Світання мрій і сивини зело.
Олександр Міськов ("Трудівник Полісся", №28 від 9 липня 2015 р.)
Вірші |
Переглядів: 457 |
Дата: 09.07.2015
|
|
Я буду вірна тобі все життя. Я буду вірна навіть після смерті; і щоб не принесло майбуття - ці слова із серця не стерти.
Я буду любити тільки тебе. Тільки тебе буду вірно чекати. І пробачу я для тебе все, бо кохання вміє пробачати.
Я за тебе молитиму Бога, вустами шепотіти твоє ім'я, щоб легкою була твоя дорога і щоб Господь беріг твоє життя.
Я буду завжди поряд з тобою, якщо далеко - моє серце з твоїм і щоранку йдучи холодною росою я виглядатиму тебе біля воріт.
Я буду чекати, щоб не сталось. Гляну увічі розлуці й ненастям адже з тих пір, як ми з тобою закохались - тільки в тобі живе моє щастя!
Вірші |
Переглядів: 484 |
Дата: 25.06.2015
|
|
|