*** Кожен народ має свою країну: І турки, і болгари, і хорвати. От тільки наша рідна Україна Як та безпомічна та вже безсила мати. *** Тіло її топтали з року в рік, Хотіли й задушити, й розтоптати. А вона вижила, немов у страшнім сні, І встала, й скинула всі лати. *** І стала вільна. Але вийшло так, Що знову захворіла наша Ненька. Хвороба не така й тяжка, ще б пак, Просто народ її став жить бідненько. *** Напевно в цьому винні ми самі, Бо звикли жити в рабстві, у полоні. Давайте дружно скажемо всі „Ні!“ Й не будемо плескать комусь в долоні. *** І будуть дружно жити й Захід, й Схід, Бо в нас єдина Україна-мати. Вона ж бо як жива, і не стерпить, Якщо її по пояс розрубати. *** Я вірю, що прийде той час, Усе забудеться, пройде, минеться. І буде добре жити кожен з нас, Тоді ж бо й Україна посміхнеться!
