Кожен справжній українець на запитання про найкращу мову в світі впевнено скаже, що немає кращої за нашу рідну українську мову, яку стільки років цінували і берегли наші предки. Мова для них була символом боротьби за незалежність від іноземних загарбників, які століттями панували на наших землях. Але одні загарбники змінювали інших, а мова залишалась, даючи надію на те, що прийде той час, коли люди, які розмовляють українською, житимуть у вільній та незалежній країні. Тому нашу мову часто називають калиновою, що калина теж є одним з символів України. А ще калину часто порівнюють з красивою дівчиною. А українська мова є однією з наймилозвучніших мов у світі. Нашу мову часто порівнюють зі співом солов'я, із запашною квіткою. І недарма! Скільки прекрасних віршів, пісень, легенд, художніх творів українською мовою написано відомими майстрами слова та невідомими авторами. Скільки чудових слів написано про саму мову. Володимир Сосюра у своєму вірші закликає всіх:

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну живу і нову,

І мову її солов'їну.

Звичайно, кожен в праві вважати найкращою ту мову, якою розмовляють його батьки, якою було вимовлено перше слово. Тут не посперечаєшся. Адже жоден народ не може існувати без своєї мови. Саме мова дозволяє зберегти свою самобутність, культуру та історію, що передається з покоління в покоління. Наша мова теж має дуже багато самобутніх рис, що не повторюються в жодній іншій мові світу. Лише ми можемо похвалитись тим, що можемо написати твір, кожне слово в якому починається з однакової літери:

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток - срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Але є і у нашої мови свої проблеми. Колоністська політика загарбників наших земель відклала свій відбиток на розвиток мови. Чимало людей забули про те, ким вони є, втративши можливість стати продовжувачами національно-культурних традицій наших пращурів. Люди почали змінювати мову на більш престижну, вважаючи, що це допоможе їм досягнути певних здобутків у кар'єрному рості. Такі люди здатні не лише забути про рідну мову, а й продати Батьківщину за миску супу. Але найгірше у цій ситуації - це не втрата совісті, моралі, національної свідомості, а злочин проти своїх дітей та внуків, які чують з дитинства чужинську мову, яку вважатимуть рідною, втрачаючи зв'язок з попередніми поколіннями та спотворюючи світогляд своїх же нащадків. Люди, схаменіться! Не втрачайте так легко ті здобутки, які виборювали наші предки століттями важкою працею та ціною великої крові у боротьбі за право збереження рідної мови та традицій. Я думаю. що ні! Тому що все ж залишились люди, які цінують рідну мову навіть на чужині. Вони є справжніми патріотами своєї країни, не зважаючи на ті обставини, у які потрапили. На теренах України більшість людей розмовляє українською мовою. Тому що сила нашого народу - це наша рідна українська мова.

Тому ми просто зобов'язані її плекати, оберігаючи від експансії чужоземців та невігласів, які поміняли її на чужу. Ми не маємо право руйнувати те, що створювалось сотнями поколінь - нашу квітучу співочу калинову мову!

Наталія Новицька, юнкор проекту, учениця 11-А класу