Відцвіло, відбуло, відболіло...

Вже й не вірю, чи справді було,

Бо й у пам'яті все відомліло

І травою усе поросло.

Перебула весна, перебула,

Перебуде і літо колись -

Я забуду як ти не забула

На прощання хоч вибачитись.

Мало втіхи у тому,

Як мало у тому й біди -

Відцвіло, відбуло, відболіло...

Та чомусь все частіше прямую туди,

Де усе заросло й відімліло.

Олександр Міськов ("Трудівник Полісся", №28 від 9 липня 2015 р.)