Прикличу очі твої -

Близької долі відгомін...

Не сьогодні вони зі мною були б - 

Тільки ролі такі

Вже у цьому житті нам випали.

Може, й треба було б інак

На цей світ дивитися:

Що тут робиться -

Плачуть звивини...

Хочу бачити очі твої знесилені,

Непідсинені до неможливості,

Скільки ж прагнень у них потопилося!

В неможливостях вгомонитися...

Тільки б очі твої приснилися,

Доки вірю у те, що лишилося.

Олександр Міськов ("Трудівник Полісся", №28 від 9 липня 2015 р.)