Для Вас я стану птицей, для Вас я морем буду,
Легким ветерком свободы оставшись. 
Я сердца Вашего коснусь, подую отовсюду,
Вас согрею нежно я теплым крылом. 
А если стон души прикосновенье не затронет, 
Стану океаном я тогда, и может там любовь утонет...

Квітень щебетав і пахнув за вікном,
Диміли на все село запалені багаття. 
Життя буяло і в селі, і за селом, 
Співали гулко й весело птахи. 

Земля прокидалась і пахнула весною,
Розпускались перші листочки весняні.
Воскресало все квітневою порою, 
Розливалась пісня рідної землі. 

Життя цвіло і видно це було повсюди, 
Куди не глянь - навколо метушня.
Птахи трубили сполоханому люду:
Прийшла весна! Весна прийшла!

Сизим крилом туман на землю спустився,
Птахи щебечуть десь у пустоті.
Біг часів на мить якусь спинився
І усе здалось далеким у житті. 

Сльота на дорогах, непогода, 
І холодний вітер продуває до кісток. 
З ночі ще дощит, негода 
Тільки ледве чути спів пташок...

Волнами играет, плещет океан.
Тёмно-тёмно синяя гладь к горизонту клонится.
От чорных туч гаснут небеса,
А не пещаном берегу костёр дымится... 

Слышны звуки струн гитары.
Плачь гитары: нежный поющий. 
Меняет гитарист ноты октавы
Под стон океана растущий...

Денисе, милий, я скучаю.
У пошуках томиться душа.
Я тебе кохаю! Ти чуєш? - кохаю! 
І без тебе щастя в світі так і не знайшла...
Денисе, сонце, я в неволі.
Плачу, плаче серце, плачуть і небеса.
Без тебе не знайти кращої долі,
Без тебе і радості в світі нема. 
Денисе, коханий, боляче мені, 
В муках сердечних я томлюсь. 
Без тебе не існує любові на землі, 
щоб ти повернувся я лише молюсь.
Денисе, щастя ненаглядне моє,
Чи чуєш, як плачу я сама? 
Чи бачиш, як страждаю в темряві, 
Як гірко, як пече самотність та
Любий, скажи, що робити без тебе?
Розлука стерла всі краски життя. 
Сірі дні, сірі ночі без тебе для мене. 
Нема кохання, немає віри, нічого нема.
Лиш нагоріли спогади про минуле,
Лиш мрії залишились і несказані слова. 
Все інше зникло, все минуло. 
Тільки з думкою про тебе досі стогне душа. 
Обливається кров'ю при зустрічі серце
І сльози в очах з'являються знов. 
Кохання виявилось ядом та перцем
Та все ж залишилася палати любов. 
Денисе, душенько, послухай мене:
Розлука щастя не принесла. 
Лиш біль та плач, що знаю не мине,
А серце спалять усе до тла. 
Послухай, стало пустим і одиноким життя 
І все у ньому втратило сенс. 
Без тебе дуже важко, я в цім світі одна, 
А радість мимо, все мимо пливе. 
Послухай, я лиш тепер зрозуміла,
Що ти - це все і все - це ти. 
Вибач, що безповоротно покохала й відпустила
І, щоб зрозуміти це я мусила стільки пройти. 
Та послухай, повір в мої слова!
Заглянь у очі, не відводь погляд свій.
Прикро, та більш нема там життя
Лиш пустка, сльози та біль. 
Денисе, серце, я не змогла тебе розлюбити
У розпачі чекаю кінця. 
Без тебе не можу радіти і гірко так жити.
За тобою пішла осиротіла душа.
І знедолене серце не так вже б'ється.
Спогади ядом капають на рани
Й мені нічого не остається, 
Як просто плакать, плакать без відради. 
Коханий, вернись прошу до мене.
Я довго чекатиму - ти це знай.
Для тебе відкриті серця двері - 
Замок ж бо давно ти вже зламав. 
Денисе, милий, повір в мої почуття.
Пробач! Я шкодую! Ти віриш? Шкодую... 
Без тебе нема щастя, повір любові нема.
Мені важко, я одна і ти не зі мною.
Денисе, душенько, я скучаю.
У пошуках томиться душа.
Я тебе кохаю! Почуй мене! Кохаю!
І без тебе щастя так і не знайшла....