|
|
***
| |
14.05.2015, 21.33.59 |
Роки минають, життя пливе.
На зміну дня приходить ніч.
Я з корінням вирву все живе
й в палаючу закину піч.
Щоб не тривожило більше душу
й гіркотою не пекли вуста.
Ці бур'яни повиривати мушу
доки в мені душа іще жива.
Зораю ниву, засію щастям
її бережно любов'ю скроплю
життя минає, зним минають хай ненастя,
я зроблю пухкою цілину.
І любов тоді там проросте
під гімн родючої землі
й збирати врожай легко будЕ
із вірою в серці та душі. |
| Додав: mariam |
|
| Переглядів: 527
| Рейтинг: 5.0/2 |
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
| Наше опитування |
Дайте оцінку нашому сайту
Всього відповідей: 87
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
