Прапор свободи звився над містом

Й серед сніжинок сіє променисто,

Б'ють в барабани хлопці з "Пори":

"Народе, вставай під свої прапори!"

Оранжеве море бурлить і нутрує,

Увесь чесний люд єднає й гуртує,

Вітер колючий і холод, і сніг,

А на Майдані - пісня і сміх.

Серце до серця, плече до плеча,

Теплі іскринки в дівочих очах.

Посмішку й жарти, і квітку червону

Дарують красуні хлопцям в погонах.

Захід і Схід, будьмо разом віднині!

Південь і Північ - будьмо завжди єдині!

Скажіте всі разом і голосно : "НІ - 

Розбрату, сваркам, злодійству, брехні!"

Любімо й шануймо прекрасну країну - 

Свою неповторну і рідну Вкраїну!

Шануймо свій рід, як держави основу

І солов'їну свою рідну мову!

Ми ж бо господарі й слуги країни,

Соборної, вільної неньки-Вкраїни.

Свобода і право - понад усе.

А решту здобудем - й в серцях понесем!

Б'ють барабани, аби пам'ятали -

Це лиш початок, ще шлях не здолали.

Коли ми єдині й  коли нас багато,

Ніколи й нікому нас не здолати!

Віктор Міськов, с. Селичів

Не встигла пташина розправити крила,

Як раптом зненацька тінь чорна накрила.

І птаха принишкла - така її доля - 

Допоки шуліка шугає на волі.

Не встигла Вкраїна іще пробудитись,

Звестись із колін і таки відродитись,

Як знову планують підставити ніжку,

Й штовхають її в прокрустове ліжко.

Згвалтована ханами і королями,

Зневажена цісарями та царями,

Розп'ята фашистами і більшовизмом,

Не менш - яничарами, їх егоїзмом.

Окрадена, нага стоїть перед світом,

Неначе весна, що приваблює цвітом.

Така вже беззахистна й квола неначе,

Та всупереч всьому - прекрасна одначе!

А скрізь - яничари, без роду, без віри,

Безглуздо жорстокі, підступні без міри,

Готові товариша, друга, кохану,

Віддать на поталу свавільному хану.

То де ж твої лицарі, матінко мила, 

Поглухли, осліпли чи куля звалила?

А, може, поснули потомлені? Боже,

Збуди їх й скажи їм: баритись не гоже!

І встала Вкраїна, готова до бою,

Нескорена, горда на прю із ордою,

Бодай голіруч чи отак самотою,

Із нечистю влади, з самим сатаною! 

Віктор Міськов, с. Селичів

Мама - це казка,

Мама - життя,

Мама - це щастя

І майбуття.

Руки натруджені

Пахнуть добром,

Очі ласкаві

Сяють теплом.

В світі немає

Кращої неньки,

Боже, як люблю

Тебе я, рідненька!

Валерія Яцюк, учениця 6 класу

Ласкавий рідний чоловік

Найкращий в світі - мій татусь.

Люблю тебе усім я серцем,

В тяжку хвилину пригорнусь. 

Молитись за тебе я буду 

Щоденно і вдень, і вночі.

Проситиму в Бога я щастя,

Всій нашій великій сім'ї.

Валерія Яцюк, учениця 6 класу

Вадим Пилипчук, учень 8 класу