Пропонуємо вашій увазі статтю Сергія Опанасюка "Відповідь жителя громади", опубліковану у газеті «Трудівник Полісся» №8 від 18.02.2016 р.

Добрий день! Пишу вам листа тому, що вважаю звинувачення, надруковані в газеті «Трудівник Полісся» №7 від 11.02.2016р. у статті «Як це все дістало!», несправедливими. Не можу стояти осторонь, коли бачу таку нечуване невігластво уродженців села і тих «фарбованих лисів», які їм диктують такі листи. Якщо хтось подумає, що цими рядками хочу перед кимось вислужитись, то така людина глибоко помиляється.

У 2012 році я відмовився від посади заступника директора Берездівського нвк лише тому, що додатково ще мав стати членом правлячої на той час партії. Тому і сам був в перших рядах критиків місцевої влади у той момент, коли їх дійсно було за що критикувати, що неодноразово доводив своїми статтями, в тому числі й у вашій газеті. А от тепер я поки що не бачу приводу для критики тих людей, яких обрали у законний спосіб усі жителі громади. Тим паче, що відповідала за цей процес, наскільки всім відомо, авторка статті. Стосовно гідності кандидатур, то відмічу, що обрали їх на сесії сільської ради депутати громади у законний спосіб. До речі, теж маю претензії до того, що вакансії не оприлюднюються у ЗМІ. Тому надіюсь, керівництво громади попрацює над питанням створення інформаційного вісника чи сайта громади вже найближчим часом. Щодо інших запитань, то, перш за все, слід відмітити: громада лише починає свою діяльність. Тому давати будь-які оцінки її діяльності ще зарано. Так, помилки допускають ті люди, які хоч щось роблять. Разом із тим, будь-яка діяльність – це поступ вперед. Досить уже мислити старими догмами! Таке мислення загубило вже не один хороший почин в історії нашого народу. А половинчастість у прийнятті рішень призводить до того, що ми й далі тупцюємо на місці. Бо не можна розвивати громаду та залишатись у складі району. Хоч би яким болісним був розрив зі старим, на мою думку, слід з ним порвати раз і назавжди. Варто зрозуміти, що вже не буде ковбаси за рубль двадцять, хліба по 16 копійок та грошових виплат людям, які народження дітей зробили прибутковим бізнесом. Не потрібно боятись обласних та районних керівників, які сваритимуться пальчиком за те, що кошти на розвиток громади минатимуть їхні бездонні корита. Просто, потрібно ці гроші чесно вкладати на розвиток усієї громади. Ті ж, хто справді уболівають за розвиток громади, мають слідкувати за тим, щоб жодна копійка не осіла в кишенях будь-якого чиновника, а не безпідставно звинувачувати людей. Тому що зазвичай найголосніше про крадіжку кричить сам злодій. По-друге, штат працівників громади лише формується і кожен, хто не полінувався сходити в сільську раду й запитати про вакансії, має змогу написати заяву на працевлаштування. Що, власне, і зробили люди, які були прийняті на роботу у січні-лютому нинішнього року. Звісно, різні посади – це різна освіта, стаж роботи, категорія тощо. Цікавлять доходи чиновників? Читайте декларації про доходи у публічному електронному реєстрі наприкінці року. Найголовніше, що ці посади є. І у селі залишатимуться ті люди, які зможуть щось зробити для його подальшого відновлення та розвитку. Чи, може, про наше село краще дбатимуть ті, хто сидітиме у кабінетах в Славуті та роздаватиме накази направо та наліво, не бачачи, що насправді відбувається на місці? Підсумки усієї цієї діяльності нам відомі. Настав час змін, і слід дати шанс на роботу людям на місцях. Ті особи, які вважають себе гідними та особливими, але чекатимуть, допоки до них прийдуть просити стати до роботи і кланятимуться в ноги, будуть й далі сидіти в хатах зкраю. Та й про яку люстрацію може йти мова на рівні села, коли усі «риги» районного і обласного рівня ще й досі керують нами, перефарбувавшись у інші кольори? Більше того, навіть на сторінках вашої газети діяльності цих перевертнів приділяється значна увага і повага. Не зрозуміло, яку люстрацію має на увазі автор, коли більшість працівників новоствореної громади не мають жодного відношення до «ригів»? І наостанок хотів би відмітити, що до процесу розвалу та розкра- дання підприємств на території нашої громади, яке відбувалось після розвалу СРСР, керівництво громади навряд чи має якесь відношення. Навіть у наші дні сільська рада не має впливу на роботу підприємств, які є приватними чи не знаходяться в її прямому підпорядкуванні. Раніше слід було говорити про те, як розкрадають і як усе дістало! Це, зокрема, стосується і Берездівської дільничної лікарні, за яку усіма силами боролись активісти села, але​ нічого вдіяти так і не змогли через те, що питання її функціонування було вирішене ще 5 років тому. Чому ж тоді не виходили статті з такими заголовками від псевдопатріотів села? Після бою кулаками не махають! І, до речі, саме новообрані голова та його заступ- ники намагаються зробити все можливе й навіть неможливе, щоб зберегти хоча б частково цілодобове медичне обслуговування місцевого сільського населення (всупереч сучасним тенденціям реформування медицини). Можливо, потрібно подумати про те, як громаду розвивати, об’єднавши зусилля, а не душити у самому зародку? Чи не корисно було б звернути увагу не лише на негатив, а й на те, що Берездівська об'єднана громада потрапила до переліку 22 громад, які стануть прикладом для інших у написанні стратегій розвитку громад у 22 областях України? Такі стратегії потрібні не лише для того, щоб чітко окреслити подальший розвиток громад, а й для можливості отримання ними європейських та канадських інвестицій. Проте, це вже тема для іншої статті, яку, при бажанні, зможе надрукувати ваша газета. А усі різкі висловлювання в публікації «Як це все дістало!» – це, на мій погляд, звинувачення некомпетентної людини. Люди, які народились у селах нашої громади, вболівають за її розвиток усім серцем і реальними справами. Цього, на жаль, не відчувається в публікації Оксани Лойко, уродженки Берездова. 

Сергій ОПАНАСЮК, житель с.Берездів.