Пропоную вашій увазі повну версію моєї статті (без редакційних правок) "Відповідь жителя громади", надруковану у газеті «Трудівник Полісся» №8 від 18.02.2016 р. Публікую тому, що не давав згоди на виправлення та цензуру моєї статті. Редакція газети ж опублікувала статтю з власними правками незважаючи на те, що їхній лист з вимогою  «погодити публікацію, інакше вона не піде на друк» від 17.02.2016 р. я проігнорував через те, що вважаю ці правки такими, що частково змінюють та викривлюють суть написаного.

Добрий день! Пишу вам листа тому, що вважаю звинувачення, надруковані у газеті «Трудівник Полісся» №7 від 11.02.2016 р.  у статті «Як це все дістало!» несправедливими. Не можу стояти осторонь, коли бачу таку нечувану наглість уродженців села і тих фарбованих лисів, які їм диктують такі листи. Якщо хтось подумає, що цими рядками хочу перед кимось вислужитись, то така людина глибоко помиляється. У 2012 році я відмовився від посади заступника директора Берездівського НВК лише тому, що додатково ще мав стати членом правлячої у той час партії. Тому і сам буду в перших рядах критиків місцевої влади у той момент, коли їх дійсно буде за що критикувати, що неодноразово доводив своїми статтями, в тому числі і у вашій газеті. А поки що не бачу приводу для критики тих людей, яких обрали у законний спосіб усі жителі громади. Тим паче, що відповідала за цей процес авторка статті. Стосовно гідних кандидатур відмічу, що обрали їх на сесії сільської ради депутати громади у законний спосіб. Я теж маю претензії до того, що вакансії не оприлюднюються у ЗМІ. Тому надіюсь, що керівництво громади попрацює над питанням створення вісника громади чи сайту громади вже найближчим часом. Щодо інших запитань, то перш за все слід відмітити, що громада лише починає свою діяльність. Тому давати будь-які оцінки її діяльності ще зарано. Помилки допускають ті люди, які хоч щось роблять. Разом з тим, будь-яка діяльність – це поступ вперед. Досить уже мислити старими догмами, згідно яких - і вашим, і нашим. Таке мислення загубило вже не однин хороший почин в історії нашого народу. Половинчастість у прийнятті рішень призводить до того, що ми й далі тупцюємо на місці. Не можна розвивати громаду та залишатись у складі району. Хоч би яким болісним був розрив зі старим, слід з ним порвати раз і назавжди. Варто зрозуміти, що вже не буде ковбаси по рубль двадцять, хліба по 16 копійок та грошових виплат людям, які народження дітей зробили прибутковим бізнесом. Не потрібно боятись обласних та районних керівників, які сваритимуться пальчиком за те, що кошти на розвиток громади минатимуть їхні бездонні корита. Просто потрібно ці гроші чесно вкладати на розвиток усієї громади. Ті ж, хто справді вболівають за розвиток громади, мають слідкувати за тим, щоб жодна копійка не осіла в кишенях будь-якого чиновника, а не безпідставно звинувачувати людей. Тому що зазвичай найголосніше про крадіжку кричить сам злодій. По-друге, штат працівників громади лише формується, і кожен, хто не полінувався сходити у сільську раду і запитати про вакансії, має змогу написати заяву на працевлаштування, що і зробили люди, які були прийняті на роботу у січні-лютому 2016 р. Звісно, різні посади - це різна освіта, стаж роботи, категорія тощо. Цікавлять доходи чиновників? Читайте декларації про доходи у публічному електронному реєстрі наприкінці року. Найголовніше, що ці посади є. І у селі залишатимуться ті люди, які зможуть щось зробити для його подальшого відновлення та розвитку. Чи, може, про наше село краще дбатимуть ті люди, які сидітимуть у кабінетах в Славуті та роздаватимуть накази направо та наліво, не бачачи що насправді відбувається на місці? Підсумки усієї цієї діяльності нам відомі. Настав час змін, і слід дати шанс на роботу людям на місцях. Ті особини, які вважають себе гідними та особливими, але чекатимуть, допоки до них прийдуть просити стати до роботи і кланятимуться в ноги, будуть і далі сидіти на лавці. По-третє, про яку люстрацію може йти мова на рівні села, коли усі риги районного і обласного рівня ще й досі керують нами, перефарбувавшись у інші кольори? Більше того, навіть на сторінках вашої газети діяльності цих перевертнів приділяється значна увага і повага. Та й про яку люстрацію говорити, коли більшість з працівників новоствореної громади не має жодного відношення до ригів. І наостанок хотів би відмітити, що до процесу розвалу і розкрадання підприємств на території нашої громади, що відбувались після розвалу СРСР, керівництво громади навряд чи має якесь відношення. І у наші дні сільська рада не має впливу на роботу підприємств, які є приватними чи не знаходяться у її прямому підпорядкуванні. Раніше слід було говорити про те, як розкрадають і як усе дістало. Це ж стосується і Берездівської дільничної лікарні, за яку усіма силами боролись активісти села та нічого вдіяти не змогли через те, що питання її функціонування було вирішене ще 5 років тому. Чому ж тоді не виходили статті з такими заголовками від псевдопатріотів села? Після бою кулаками не махають. І, до речі, саме ці облиті брудом в статті голова та його заступники намагаються зробити все можливе і навіть неможливе, щоб зберегти хоча б частково цілодобове медичне обслуговування сільського місцевого населення (всупереч сучасним тенденціям реформування медицини). Можливо, потрібно подумати про те, як громаду розвивати, об’єднавши зусилля, а не душити у самому зародку. Звернути увагу не лише на негатив, а й на те, що Берездівська об'єднана громада потрапила до переліку 22 громад, які стануть прикладом для інших у написанні стратегій розвитку громад у 22 областях України. Такі стратегії потрібні не лише для того, щоб чітко окреслити подальший розвиток громади, а й для можливості європейських та канадських інвестицій. Проте це вже тема для іншої статті, яку при бажанні зможе надрукувати ваша газета.      

А усі ті різкі висловлювання – це просто звинувачення некомпетентної людини, яка звикла сидіти на лавці і рахувати зарплати інших, не доклавши жодних зусиль для того, щоб щось зробити самостійно. На мою думку, ця стаття була плювком у лице кожного жителя громади і тих людей, які є не просто уродженцями, а народились у селах нашої громади і вболівають за її розвиток усім серцем і реальними справами. Уродженців вистачає не лише у нашій громаді, а й в усій Україні. І наслідки їхньої діяльності відчувають усі.

Вашій газеті бажаю надалі бути чесною та справедливою. Такою, як вона була у ті часи, коли НСЖУ очолювала Людина з великої літери – Лубченко Ігор Федорович. Прошу не редагувати мого листа і подати у авторському викладі для того, щоб не змінити суть повідомлення та викладені аргументи.

Сергій Опанасюк, житель села Берездів

​