Розпочався новий щорічний конкурс-захист робіт МАН. Мені пощастило взяти участь у минулорічному в якості керівника наукових робіт. Не знаю як було раніше, а вже шостий рік підряд переконався, що це не конкурс юних дослідників, а можливість проявити себе для наукових керівників, які використовують всі способи для того, щоб здобути зайве призове місце для своєї команди. А судді, що їх оцінюють, є в більшості випадків, або далекими від наукової роботи людьми, або зацікавленими у позитивному результаті тих учасників, між якими ще перед початком конкурсу було розподілено призові місця. Не буду стверджувати що всі члени журі є такими, адже в більшості це залежало від особистих моральних та професійних якостей кожного з суддів. І за ці роки я неодноразово бачив серед них висококваліфікованих та справедливих спеціалістів. Але разом з тим приходилось бачити як, наприклад, два роки тому високоповажне панство так "пообідало" протягом більш ніж 1,5 годинної перерви, що об'єктивним подальше оцінювання вряд чи можна було назвати. Ще можу розповісти і про оцінювання контрольних робіт, яких чомусь під час апеляційної години члени жюрі показувати не хочуть, говорячи про те, що і так все пам'ятають що в ній написано. І про заочне оцінювання, і про оцінювання виступів, які теж оцінюються по різному, не зважаючи на те, що критерії оцінювання однакові. Що вже казати про роботу апеляційної комісії, робота якої за офіційною версією одного з організаторів конкурсу, завершилась раніше, ніж було оголошено результати. І про переможців, тези яких виставили в електронному вигляді на сайті. Там навіть людина без вищої освіти може оцінити рівень тих переможців. А це лише тези... І це ще не все, не говорячи навіть про загальний рівень конкурсу, що з кожним роком все більше занепадає через незрозумілі з першого погляду підводні течії. Висловлюючись про загальний рівень організації слід відмітити, що минулого року оргкомітет домігся того, що захист робіт завершився раніше. Але якою ціною. У якому положенні про проведення конкурсу було написано про те, що учасники, які не набрали 15 балів у ІІ турі конкурсу (написання контрольних робіт з базових дисциплін), не допускаються до ІІІ туру (захист наукових робіт)? Добре, якщо є можливість не їхати на другий день. А що робити учасникам, які приїхали з командою на 2 дні конкурсу і раніше поїхати не можуть? Чекати в автобусі допоки захистять свої наукові роботи інші учасники команди. На прохання до членів журі про можливість хоча б присутності таких учнів під час захисту всі одностайно відповідали про те, що була їм дана чітка вказівка не допускати до захисту сторонніх. А що вже говорити про попередній конкурс, який відбувся в 2 тури у 20 градусний мороз. І це лише вдень. А о шостій, в момент виїзду учнів температура сягала позначки у 27 градусів морозу. Добре що на наступні вихідні мороз до вечора трохи спав. Але натомість розпочався снігопад, що місцями затримував пересування транспорту через снігові замети. І техніку (комп'ютер та проектор) обов'язково з крайньої точки Хмельницької області потрібно привезти у такий мороз. Адже у Хмельницьку такої немає. Але особисто я дітей наполегливо продовжував щороку готувати до конкурсу, не зважаючи на підсумкові результати. Не говорю, що я дуже добре розуміюсь в науці. Це можна побачити з помилок у цій статті. Та й учні, яких я готував не були найсильнішими. Але особисто для мене цей конкурс - це можливість отримання для моїх вихованців реальної практики, а не підсумкові результати. Це можливість зіштовхнутись з реальністю життя. Адже такі труднощі готують дітей до майбутнього. Та все ж, бачачи той відчай у очах учнів, переживаючи з ними ту несправедливість, з якою вони зіштовхнулись, я вирішив більш не травмувати своїх вихованців і відмовився від керівництва над учнівськими дослідженнями. Тому цей рік дослідники нашого проекту результати своїх досліджень не презентуватимуть у конкурсі-захисті робіт МАН. Адже вони можуть стати непоганими науковцями і без цього конкурсу, про головну мету якого вже давно забули дорослі, які грають у свої ігри, прикриваючись ним. Хочеться вірити, що ІІІ етап проходить по іншим принципам. Вірю і в те, що колись і в Хмельницькій області все зміниться на краще. Але ще раз травмувати дітей не хочу, а купувати результат не можу через власні переконання.

Сергій Опанасюк, керівник проекту