Так склалось що ми, українці, маємо чи не найбільше свят, звичаїв та традицій з поміж інших народів. Кожен може по-різному до них ставитись. Знати їх та шанувати чи ні - теж справа індивідуальна. Тим паче, що чимало з них є синтезом чи запозиченням різних народів і віросповідань, що з легкістю вбираються українцями через нашу ментальність та особливу історію. Можна їх не шанувати, ігнорувати, але забороняти не потрібно в жодному разі. На ці граблі наступив вже не один керманич. Тому що результат був і буде завжди один - спротив. В найкращому для керманича сценарії - традиції видозмінювалися, увібравши в себе нововведення. І нехай такий короткий екскурс в історію стане уроком для тих, хто пише накази про заборону традицій, прикриваючись грипом, погодою чи АТО. 

Наші ж учні традиції шанують і бережуть. Нехай цьогорічні випускники не складуть ЗНО на 200 балів, але вже сьогодні можна з впевненістю сказати, що більшість з них виросли патріотами своєї рідної землі, а не лицемірами у вишиванках. Щедрівка, що виконується в акомпанемент дощу та пронизливого вітру - найкраще тому підтвердження. Звуки такої щедрівки залишаються у пам'яті надовго, викликаючи почуття гордості за тих, хто вже завтра писатиме історію нашої рідної країни. 

Слід також відмітити, що не лише одинадцятикласники шанують та бережуть традиції нашого народу, вітаючи односельчан зі світлими святами. Кожен, хто колядував, щедрував чи посипав, вартий тих слів, які я написав вище про майбутніх випускників. Особисто я радів і професійно виконаним привітанням вихованцям недільної школи при храмі та школи мистецтв, яким позаздрять навіть відомі співаки, і віршам та пісням, які виконувались хоч і по різному, але однаково з такою щирою дитячою добротою, яку важко сьогодні зустріти серед дорослих.

Переживаючи усе це кожного року, усвідомлюєш, що живеш в найкращій країні в світі, якій не страшні жодні негаразди, допоки у ній житимуть люди, які цінують і пам'ятають своїх пращурів.    

 Сергій Опанасюк, керівник проекту "Birchen Miracle"