Спорт… Спортсмени… І в уяві одразу постає красивий усміхнений юнак спортивної статури. Але так буває не завжди. Один раз на 4 роки зустрічаються спортсмени, яких називають параолімпійцями. Не винятком став і цей, 2012 рік у Лондоні, де проходила 14 параолімпіада. Серед багатьох спортсменів з усіх куточків світу бойовим десантом висадилась і збірна України. Спортсмени із обмеженими можливостями виходять на старт, щоб змагатися за метри, секунди, кілограми. Справжній подвиг зробили наші параолімпійці. Четверта сходинка загального заліку, 84 медалі, із яких 32 золоті. Це є найкращий виступ наших спортсменів за всі параолімпіади. А що за цим тріумфом? Постійна боротьба зі своїми недугами. І кожному спортсмену такий старт – це найбільший подвиг у житті. Виходив на блакитну доріжку незрячий Герой України Віктор Смирнов. Героями цієї Олімпіади також стали Наталія Пролагаєва та Євгеній Богодайко, які захищали честь нашої країни, незважаючи на те, що в них ушкодження опорно-рухового апарату, 14-річна Вікторія Савцова із важкими вродженими вадами. Всі вони – герої нашого часу. Цифри на табло поряд із їхнім прізвищем та назви дисциплін, у яких вони здобували перемоги, скажуть про кожного спортсмена все.
І, насамкінець, важко усвідомити те, що у нас ще є кому змагатись і здобувати перемоги, незважаючи на велику різницю розвитку інвалідного спорту в Україні та світі. Нашим спортсменам необхідні сучасні бази для тренування, кошти для поїздки на змагання, а вони своїми перемогами віддячать. І гімн України не раз буде звучати на змаганнях найвищого рівня, а жовто-блакитний стяг майорітиме на найкращих спортивних аренах світу.
Валентин Рибачук, юнкор проекту, учень 11 класу
|
