І ось настав довгоочікуваний момент турніру юних журналістів, якого з нетерпінням ждали усі учасники ТЮЖу. Поряд з незмінними посмішками і турботою організаторів турніру у повітрі скупчувалась напруга, що мала перерости у грандіозну бурю.

Це не могло не відобразитись на настрої нашої команди, учасники якої почали дещо хвилюватись. Адже у першому чвертьфіналі нашими суперниками були команди з м. Куп’янська Харківської області, м. Черкаси і м. Харків.

І ось перший розіграш: ми вибрали роль опонента і викликали команду з м. Харків на запитання №12 про лайв-стрім. Суперники погодились і непогано розкрили тему. Та Олександра Лотоцька, яка виступала у ролі опонента, хоч і невпевнено, але розповіла про позитивні та негативні моменти у запитанні, поставила кілька уточнюючих запитань. Представник черкаської команди у ролі рецензента трохи розгубився і дещо сумбурно подав аналіз запитання. У загальній полеміці були більш активними представники команди з м. Харків, отримавши трішки кращі бали суддів. У другому розіграші ми виступали у ролі доповідачів. Питання №8 про мітинг, яке запропонували нам висвітлити представники черкаської команди взялась доповідати Лариса Ніжнік, яка чітко і впевнено розкрила суть.

Опоненти і рецензенти досить жваво взялись за обговорення запитання, продовжуючи дебати на полеміці, але члени журі виставили кращі бали нашій команді. У третьому розіграші про анонс наша команда була у ролі спостерігачів. Питання розіграли вдало. Усі команди отримали відмінні оцінки. У заключному раунді Оксана Стецюк чітко і лаконічно дала рецензію відповіді команди з Куп’янська про плагіат. Але на загальній полеміці у суперечку доповідача і опонента майже не підключалась через запальні дебати між суперниками. У підсумку ми всього на 3 бали відстали від команди з Куп’янська, посівши у підсумку ІІІ місце у групі.

У другому чвертьфіналі ми змагались з командами «Скрепка-Альфа» (Горлівка-Харків), Nota Bene (Суми), ВОВК (Харків). Усі суперники є не лише старожилами турніру, а й неодноразово ставали його призерами. Але новачкам, кажуть, щастить. Ми ж на цю удачу сильно не надіялись і взялись за справу  з першого ж розіграшу, де Оксана Стецюк рецензувала відповідь команди ВОВК №12 про лайф-стрім трохи невпевнено, але чітко і лаконічно, взяла участь у обговоренні, за що отримала відмінні оцінки. У другому розіграші ми викликали команду «Скрепка-Альфа» на запитання №8 про мітинг, з яким наші суперники справились чудово, не давши підґрунтя для успішного опонування для Олександри Лотоцької, яка через це дещо розгубилась і трохи невпевнено виступила й на полеміці, де дуже жваво обговорювали питання наші суперники. Але у підсумку Олександра принесла команді дві 4+ і одну 5-, що є досить непоганим результатом.

У третьому розіграші господарі турніру викликали нас на запитання про військову журналістику, але Лариса Ніжнік не розгубилась і гарно, структуровано й лаконічно розповіла про всі можливі аспекти, висвітлені у питанні. Опонент і рецензенти нічого суттєвого зауважити не змогли. Але у полеміці сумчани несправедливо причепились до Лариси за некоректно вжите словосполучення, яке немало нічого  спільного з обговоренням. Після кількахвилинної перепалки не витримав капітан «Скрепки Альфа», який був у той момент спостерігачем і як справжній джентльмен заступився за Ларису, яка у підсумку отримала відмінні оцінки.

Проте у наступному розіграші, де ми були спостерігачами, команди дуже успішно розіграли запитання №10 про фейк і відірвались від нашої команди, яка у підсумку отримала ІІІ місце.

Крім баталій в аудиторіях у творчому конкурсі працювала Олена Яцюк. Завдання учасники отримали досить непросте: розповісти про початок турніру. Але Оленка впоралась з завданням добре, продемонструвавши гарні знання не лише з журналістики, а й з української мови.

Після оголошення результатів нас дещо збентежила позиція у  загальному рейтингу. Але для виходу у наступну стадію змагань у нас залишались ще непогані шанси. Крім того наш настрій дещо піднявся після відвідання вистави «Шинель» у Сумському обласному театрі, у кінці якої усі ми стали свідками освідчення одного з акторів театру до актриси. Справжній хепі-енд досить повчальної п’єси. А далі була робота над помилками, підготовка до нового робочого дня, нові знайомства і спілкування з суперниками, які залишились ними у аудиторіях, а стали друзями, з учасниками ТЮЖу, які вміють сперечатись до втрати свідомості під час гри, але залишаються в першу чергу людьми після її завершення.

Команда проекту "Березове диво"