95 років минуло
з того часу, як 29 січня 1918 р., 600 юнаків із Українського студентського
Січового Куреня та І Української Юнацької (юнкерської) школи імені Богдана
Хмельницького та студенти, гімназисти і учні інших шкіл – пішли… Пішли, коли
вдарив останній час, коли Україну більше захищати не було нікому… Не будемо
вдаватися в історичні екскурси і задаватися питанням: Хто винен і чому? Історія
знає, хто і чому… Пішли і полягли… Чи ж вони не знали, що йдуть на смерть? Чи ж
вони не хотіли жити й бачити, як молода держава буде рости і цвісти?.. А вони
таки пішли… вони всі принесли в жертву Батьківщині свою молодість, радість,
щастя, невтишиме горе рідних і молоді свої життя… Хтось скаже, що жертва їхня
була марною і вони не змінили хід подій у тій війні. Але сам факт, що
більшовики вбили полонених юнаків, жорстоко познущавшись з них, є проявом
слабкості, неспроможності реалізувати себе у бою з сильним супротивником з
одного боку.
З
іншого боку той факт, що юнаків не зламали жорстокі тортури і вони заспівали
«Ще не вмерла України…», дивлячись у очі смерті, свідчить про прояв високого
патріотизму, героїзму та незламної сили волі, які можуть бути лише у вихованих
та освічених молодих людей, що ще не загнані у якісь умовні
рамки того
суспільства, у якому живуть, не обтяжені
ніякими іншими обов’язками, крім найголовнішого, про який часто забувають
старші люди: любові та відданості рідній Батьківщині.
Молодь завжди
була рушійною силою у розвитку будь-якої держави. Кожна юна генерація приносить
нові ідеї, нестандартні способи вирішення різноманітних питань, інновації у
суспільно-політичне життя країни, щось своє, оригінальне. Так, більшістю
старших людей та й переважною частиною це все здається безглуздим та не вартим
уваги. Але ті, хто не зламається та продовжуватиме відстоювати свої позиції,
врешті-решт стають політиками, вченими,
культурними діячами, які змінюють історію не тільки своєї країни, а й
всього світу. Молодь завжди була предметом обговорення старших поколінь. Всі
знають, що, порівнюючи себе з молодшими генераціями, старші люди говорять про
те, що вони у свої молоді роки були набагато кращими…
Згадуючи про
подвиг молодих патріотів, члени прес-центру нашого проекту вирішили написати
про те, як сама молодь ставиться до суспільства та тих цінностей, які воно нам
пропонує. Адже хто знає, що ще чекає нас попереду…
Наталія Гриценюк, учениця 11 класу, головний редактор учнівської команди проекту "Birchen Miracle"
|
