Молодіжний
рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим
механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. Молодіжні рухи виникають у
процесі соціально-економічного та соціально-політичного розвитку суспільства, і їх зміст та форма діяльності значною мірою
відбивають соціокультурну, політичну, історичну, демографічну та інші специфіки кожної окремої країни,
кожної окремої ситуації. Фактично
молодіжні рухи та неформальні ініціативи створюють обличчя суспільства, яким
воно стане за
їхньої зрілості, експериментують з соціальними моделями, обираючи найбільш
відповідні новим культурним цінностям та способам спілкування.
Двигуном
розвитку суспільства сміливо можна назвати молодь. Тому що саме
в її середовищі народжуються креативні ідеї, новаторські проекти та прагнення
до змін. Молоде покоління є відносно стабільною
соціальною групою, яка вимагає до себе постійної уваги не тільки сім'ї, але і
держави, всього суспільства. Виховання нового покоління здійснюється відповідно
до конкретної
соціальної, політичної і економічної ситуації, з урахуванням необхідності
формування в молодих людях якостей, адекватних до необхідних умов суспільного і
державного будівництва, поступального розвитку суспільства.
Молодь у
політиці – це цікаво та перспективно для нашої держави та нашого народу. Теперішня
політика йде
династіями («кланами»),
батьки десятиліттями заробляють гроші, зв’язки, повноваження, повагу, авторитет
(не серед народу) і
для людей нічого не роблять. Працюють не для омолодження політики та думок, а для захисту та
представлення сімейних інтересів у
подальшому.
Я вважаю,
що нам, сучасним старшокласникам, випала виняткова доля: початок нашого
дорослого життя співпадає з початком третього тисячоліття. На перший погляд, це незвичайно й цікаво, адже не кожному
поколінню так щастить. Та це лише на перший погляд, бо знаю, що в серці кожного
з нас зачаїлась тривога, насторожене очікування: що чекає мене попереду, у
дорослому житті?
Та сьогодні
в молодіжному середовищі складається дуже дивна ситуація. Є ніби два
світи: один (напевне, його можна назвати елітним) чогось прагне, чогось
навчається; інший — світ занепаду. Вони не мають спільних точок дотику і навіть
не намагаються їх шукати. Україна нам
довіряє свою долю, покладається на наші знання, сили і любов.
Знання, які, я думаю, згодом переллються у досвід, який ми
набуваємо щодня. Сили у нас є. А любов до рідної країни — це споконвічна риса
нашого національного характеру. З нею у нас дитина народжується, виховується,
служить своєму
народові і вмирає — усе життя супроводжує українця любов до своєї Батьківщини.
Тільки вона, ця любов, допомогла українській нації вистояти на нелегкому шляху
до незалежності. І, гадаю, саме ця щира любов до України допоможе нам, молодим,
обрати єдино
правильну життєву позицію і вивести свою державу на гідне місце серед кращих
держав світу.
Наталія Гриценюк, учениця 11 класу, головний редактор учнівської команди проекту "Birchen Miracle"
|
