Єдина відома мені розкіш — це розкіш спілкування, сказав Антуан Сент-Екзюпері. Але чим довше я живу, тим більше дивуюсь. Маючи мелодійну, милозвучну, таку багату й безмежно красиву мову - ми не чуємо і не розуміємо один одного. Чому?!
У вік Інтернету та мобільного зв'язку відстань між нами - як між зірками у безмежному космосі. Немає ладу, одностайності у суспільстві. Ба, навіть у сім'ях близьких людей - непорозуміння, сварки, скандали, зради, бійки, розлучення, вбивства. Можна сказати й так: остання світова війна уже йде... в душах людей! І розумієш, що дефіцит щирого людського спілкування призвів до того, що воно з розкоші перетворилось на предмет першої необхідності.
Диву даєшся, порівнюючи спілкування тварин і людей. Адже тваринний світ використовує зовсім невеликий набір звуків, але як швидко і точно він передає інформацію і розуміє один одного. Як тривожно звучить крик птаха «Увага, небезпека», як жалібно скавучить собаче «Мені боляче», як зворушливо і трепетно передається лебедине «Я люблю тебе, я сумую без тебе, ти потрібний мені», як настирливо лагідно озивається котяче «Я голодний, хочу їсти». І ми, люди, не володіючи мовою тварин, завжди розуміємо, що вони хочуть нам донести.
Як лікар, я задумалась, - чому? Виявляється, ми передаємо інформацію один одному не лише словами, знаками - інакше це називається ще вербально. Але й не-вербально: за допомогою погляду, міміки, жестів, інтонації, рухів, пози і т.д. Причому, цей спосіб непідвладний нашій свідомості, отже ми не можемо це підробити, спотворити чи приховати. Тому ми й довіряємо йому більше! Адже словесно ми сприймаємо лише 20% інформації, а 80% - без допомоги язика. Тобто, існує інша мова - без'язика, і вона найбільш інформативна. Наша підсвідомість (сховище наших думок, бажань та емоцій) працює автоматично і незалежно від нас. Тому наші несвідомі жести і рухи видають нас, коли ми намагаємось брехати. Підсвідомість «викидає пучок» нервової енергії, що виявляється певним жестом, зміною інтонації, які суперечать тому, що ми говоримо, наприклад, «прикриваємо» рукою рот, ніби не хочемо говорити неправду. Хоча б на мить істина визирає з очей, торкається посмішки чи заметушиться в руках...
Уроком для мене стало спілкування з одним із моїх пацієнтів. Якось він звернувся до мене за допомогою, але я поспішала і говорила одне (досить гарний набір слів), а на думці мала інше. Пізніше він поскаржився на мене, і коли ми спілкувались в подальшому, я запитала - чому? Адже я не сказала жодного поганого слова! Так, погодився він, але ви сказали їх з «душком», тобто, я змінила лише чверть тону інтонації - і людина вловила фальш.
Так, жодного дня ми не можемо прожити без спілкування, адже постійно знаходимось серед людей. Ось чому вкрай важливо, аби наша мова і та інформація, яку вона несе в собі, були без подвійних стандартів. Ми мусимо навчитися жити без подвійною «дна». Я не хотіла б зупинятись і обтяжувати вас тим, що у кожного є свої потреби та здібності, стилі спілкування, існують бар'єри і фільтри в спілкуванні. Але хотіла б зупинитись на чистоті думки як основному багатстві душі. Адже думка - мати діяльності, жива душа. У свідомості кожної людини постійно йде боротьба добрих і злих помислів - боротьба Бога і диявола. Думка вже сама по собі є добром чи злом. І добру, і погану думку можна порівняти з птахами, що прилітають до нас у голову, як на дерево. Нам непідвладно контролювати те, які птахи-думки прилетять, але ми можемо залишити ті, які захочемо, для цього ми маємо свободу вибору. Тому очищайте не лише тіло й душу, але й помисли! Пам'ятайте: чистота страшить, але вабить тих, хто її втратив; закликає тих, хто прагне відшукати її в собі, і жахає тих, хто вже неспроможний віднайти в собі навіть паростки колишньої чистоти; хто став бідний душею і ненавидить шляхетність духу; намагається принизити високе і знищити чисте, довести янгола до падіння і в такий спосіб заспокоїтись, урівнюючись з тим, що недавно сліпило його сонячною недосяжністю. Тому слухайте та навчайтесь лише в того, хто робить вашу думку кращою. Чиста, вдосконалена вірою, думка може змінити людину та світ! Категорично не сприймаю дві речі: як продажні жінки і розбещені чоловіки говорять про любов і як корумповані політики моляться в церкві. В такі хвилини з відчаєм думаю: ну чому в нас, українців, все подвійне, навіть Новий рік ми святкуємо двічі?! Чому лише у нас можливо розмістити навпроти один одного церкву і пам'ятник Леніну? На жаль, у нашому суспільстві відсутня правильна ідеологія думки, а тому її місце займає цинізм. Саме тому, так вважаю, у нас процвітають і добираються до вершин влади в більшості чорнокнижники та пристосуванці, перевертні та деграданти, які закручують «нам гайки». Але усім їм треба боятися Бога, бо час, коли може «зірвати різьбу», завжди близько... У ці різдвяні дні я бажаю усім нам милості і допомоги від Бога, аби ми могли пройти ті благі й рятівні терни, які Він нам посилає, з користю для душі. Живімо, зігріваючи один одного своєю любов’ю, долаючи всякі гріховні пристрасті та пожадання. Зичу всім читачам «Трудівника Полісся» чистих та світлих думок і бажань, розуміння, що щастя - це коли не треба брехати. Тож будьмо щасливі та щирі! Оксана САВЧЕНКО, головний лікар Берездівської дільничної лікарні За матеріалами газети "Трудівник Полісся" №2 від 12.01.2012 р.
|
