На світі є дуже багато цікавих та чудових місць, одне з яких – моя країна. Там за край неба сонце сідає, цвіт верховіть, поля та ліси. Ніщо не рідніше за рідний край. Коли бачиш наші землі, річки, озера, пагорби, відчуваєш пахощі трав, то задумуєшся, що кращого місця на землі немає. 

Де б ми не були, що б не робили, думки повертають нас в рідні краї. Тому що справжню любов до Батьківщини ми відчуваємо лише тоді, коли  перебуваємо далеко від неї. І куди б нас доля не закинула, ми завжди пам’ятаємо рідну домівку, калину біля колодязя, вишневий садок, стежку до річки…Коли згадуєш це сум огортає серце. Тому що немає місця ріднішого, ніж те, де ти народився.

Найкращим місцем на Землі для мене є Берездівщина. Ця земля – рідна для мене,бо саме тут я народилася, тут бігала луками, милувалася казковими краєвидами.

 З дитинства, як і більшість моїх ровесників, пізнала селянську працю з її споконвічними турботами і проблемами, які не допоможе вирішити ніхто, хіба що тільки власні руки й голова. Ці прості істини, як і перші уроки про землю–годувальницю, яку треба любити й шанувати, про хліб насущний, почула вперше від свого дідуся.

Також він розповів мені багато історій про наше рідне село, події які тут відбувались ще задовго до мого народження. Дідусь мені розповідав, що нашу місцевість називали «Березове диво» у давнину.

Напевно, в нашій місцевості це дерево дуже полюбляли. Тому і в наш час тут росте багато беріз.

Береза, за народними віруваннями, - одне з найдавніших дерев, яке колись вважали оберегом від злих духів і нещастя, тому її часто саджали біля домівок. У давні часи кору берези – берест – широко використовували для виготовлення берестяних грамот. На ньому діти вчилися виводити букви, дорослі писати листи, побутові тексти тимчасового значення. Для цього берест знімали так, щоб не пошкодити самого дерева. Ті місця березового стовбура, з яких знято тонкий шар кори, мають властивість заростати новою корою. Також з бересту виготовляли посуд. І досі в нашій місцевості роблять берестяні кошики та великі миски з цього матеріалу. Вважають, що від слова «берест» могла утворитись назва нашого села.

Завдяки своїй білій корі та ніжному листячку береза стала в українців символом чистоти, дівочої ніжності й вірності.

Про красу рідної землі можна говорити вічно. У цій статті розповіла лише про походження назви села Берездів.  Надалі проводитиму дослідження і описуватиму красу рідного села.  

Я люблю свою маленьку батьківщину і пишаюсь багатою історією та історичними діячами, які прославили її. У майбутньому я теж намагатимусь примножити її славу. 

Любіть свою Батьківщину, землю, на якій Ви народились, не забувайте її ніколи, незважаючи на те, як склалася Ваша доля і куди завела Вас дорога життя.

Любов Стасюк, юнкор проекту, учениця 10 класу